Танго на Левандівці

Серед натовпу, за яким я спостерігала, мою увагу привернули дві постаті: одна – елегантна і дещо прив’яла – чи може просто надто нафарбована? – жінка у шовковій сукні з оголеними плечами, і чоловік у світло-бежевому костюмі, аж надто кокетний, як для такої нагоди. Ці двоє сиділи серед жінок поважного віку у спідницях чи штанах 7/8 на трибуні перед головною сценою Фестивалю на Левандівці. Сцена стояла на вході у тамтешній молодіжний центр, розташований у колишньому кінотеатрі, пофарбованому в національні кольори. Фотографуючи їх, я раптом зрозуміла: ці дві екзотичні пташки були вчителями танго, зазначені у програмі, яку я якраз переглянула.

Моє танго схоже на мою польську: я – не експерт, але дещо можу. Поки мої колеги активно займалися організацією фестивалю на підтримку розвитку менш шанованого району Львова ніж центр, я танцювала з екстравагантним чоловіком та блискучою жінкою і ще з декількома дітьми. Я була, ніби, зачарована: я могла рухатися, знайомитися з новими людьми і новим кварталом міста.

***

- „Where can I dance tango in Lviv?“, запитала я вчителя, задихавшись.

- „Every Sunday, on the market square“, відповів він, не зволікаючи.

- „Do I have to be accompanied?“ цього разу на відповідь прийшлося трохи зачекати. Чи я припустилася помилки безтактності? Я спробувала ще раз: „Are there not enough men?“ Знову тиша.

- „There are enough men, but they won’t dance with you. I mean, not with a stranger. I do, but they won’t...“, відповів він нарешті.

***

У перерві між мілонгами, я роззирнулася довкола: там були чоловіки на велосипедах, молодь у подертих джинсах, кілька алкоголіків, сім’ї, жінка, яка інколи жебракувала у середмісті, і і багато дітей. Все ще грала музика. П’яне тріо, що складалося з двох чоловіків і жінки, танцювало.

Пізніше я зауважила на задньому плані елегантні будиночки початку минулого століття, невеликий ліс, крамниці, оточену міцним запахом кадила церкву з добудовами комуністичних часів. Я пообідала в елегантному ресторані у народному стилі з темним деревом, кахелем та кришталевими люстрами. Одна з моїх колег назвала ресторан «нормальним». Я розуміла, про що вона; інтер’єр ресторану нагадував мою квартиру в центрі міста.

Колеги залагодили усі свої нагальні справи. Погода була добра і ми вирішили повернутися  до центру пішки. Я все ще була, наче зачарована. Мене надзвичайно приємно вразила екзотична дикість кварталу, розташованого декілька кілометрів від історичного центру міста.

***

Фестиваль розтягнувся на цілий тиждень перед святкуванням Дня незалежності. Наступного дня разом із групою дівчаток я вибралася у раллі Левандівкою. Ми ходили слідами режисера Параджанова, чиє ім’я і носить фестиваль, шукали речові докази, ближче пізнавали історію району. На питання «а де ж хлопці?» дівчата з моєї команди лише безпомічно знизували плечами.

Пізніше я повторила запитання, однак цього разу скерувала його до дорослих. У відповідь я почула, що чоловіки надають перевагу футболу. Дорогою до центру мої товаришки з команди затягли мене у бар-ресторан недалеко від парку та штучного озера на Левандівці. Там більшість відвідувачів становили чоловіки. «Що ж, здається футбол викликає спрагу», подумала я.

***

- „Ти ходила ще раз на танго?“ поцікавилась моя мама по телефону.

„ Я розривалася між почуттям гордості і цікавості. В кінці кінців я таки пішла туди.“

- „Я рада. Принаймні ти змогла подивитись як інші танцюють...“

- „Падав дощ…. Цього разу ніхто не танцював.“

***

Впродовж свого перебування у Львові  я спілкувалася майже виключно з жінками. Окрім того, це були люди з області культури. Та невелика кількість чоловіків, з якими мені вдалося поспілкуватися, були або гомосексуалами, або іноземцями, або вчителями танго.

- „Ти забула про свого старого фаната. Того, з поліції.“ (див.: „Prost“: http://stadtschreiberin-lemberg.blogspot.com/2018/06/prost_18.html)

Мені навіть було якось шкода, що ця тема виявилася аж надто складною до обговорення. Щоразу коли я пробувала зрозуміти ситуацію, я зустрічалася із зморщеним чолом співрозмовника. Виглядає на те, що я взагалі була єдиною, кого ці питання цікавили.