Недалеко від президента [див. Закам’янілий президент] в моєму кварталі стоять вони – обезголовлені жінки.
Цілісінькими днями вони стоять на вулиці Івана Франка і чекають на клієнтів. Вони одягнуті завжди у біле, ну, може, не зовсім чисте біле. Інакше й бути не може, адже це дуже жвава вулиця, тут багато руху і машин, а автомобілі часто – старі. Якби ці жінки мали голови, вони неодмінно б кашляли. Але вони не можуть підписати петицію проти використання дизельного палива, тому, що рук бідолашні теж не мають.
Їх тут сила силенна! Їх можна побачити і у інших місцях в місті, але тут вони найбільш сконцентровані у своїй кількості. Вулиця ними і славиться. Більшість з них аж ніяк не дешеві. Ні. Сюди приходять, щоб розглянутись, подивитись, перш ніж замовити дешевший варіант в інтернеті.
***
Обезголовлені постаті можна побачити і в магазинах. Вони – бездоганні, абсолютно чисті і у всій палітрі різноманітності – з мереживом (в тренді), камінцями (класичні), з блискітками (блискучі), вишиті (традиційні) або рідше прикрашені перлинками. Вони всі, як і годиться, довгі. Одна мені сподобалась. Вона коштувала 10 000 грн – близько 325 євро – досить таки багато грошей як на тутешні зарплати.
„Коли ж їх одягають?“ - запитую я продавчиню, яка приглядає за сукнями, адже заміж виходять не так вже й часто. «На Дні народження, сімейні свята, бали» - коротко відповідає жінка. А, може, вони хочуть бодай раз бути саме так одягненими, знаючи, що будуть увіковічені на світлинах.
У магазині ми самі – я і моя товаришка. Продавчиня зауважує, що зараз не сезон. Ми також нічого не купуємо. На бали нас ніколи не запрошують, а писання блогу рідко приводить до червоної доріжки.
***
Обезголовлені жінки усі такі стрункі. Моя товаришка задумується над долею крупніших жінок. Хіба ж їх не існує? А що з вагітними? Їх, правдоподібно, теж є дуже багато. Після довгих пошуків ми таки натрапляємо і на їх слід: їх не знайдеш на центральних вулицях у вітринах чи в шоурумах. Вони висять у бутіках, в тилах та в підвальних приміщеннях на довгих задніх дворах магазинів. Там, у захисті від сторонніх поглядів, їх підганяють, підшивають та розширюють.
***
Це і справді індустрія. Вистачить глянути на вулицю, щоб у цьому переконатися. Обезголовлені жінки тягнуть за собою крамниці з: взуттям, квітами, столовими декораціями, фотопослугами.
А їхні чоловіки? Тут їх не побачиш. «Може вони якраз де-інде у своїх крамницях» наважуюся я припустити як пояснення. Моя товаришка, здається, в цьому сумнівається. Вона глянула на мене і багатозначно закотила очі.
Публікації
