Ззовні вивіски французькою (mon chéri, charme), та англійською (nail studio, brow bar, make up, lazer). Гучні рекламні назви нагадують про чужі далекі краї, але, зайшовши всередину, не сподівайтесь, що з вами заговорять іноземною.
Марія, гарантуючи високу якість послуг закладу, привела мене того дня з собою. З екрана телевізора звучала латиноамериканська, англійська та українська музика, нічого російського. Дивлячись на виконавців, розумієш, що вони в таких закладах проводять чимало часу: салон краси.
***
Було б цікаво мати такий салон у багатьох містах, для спостереження за людьми. «Ти часто ходиш в салон краси?» запитує Марія. «Ні. Я, в принципі, знайома лише з перукарнями». «Перукарі і таксисти –як соціологи, хороші спостерігачі»,- додаю я.
Курси перукаря у мене ще попереду, а наразі я тут в ролі соціолога. Серед спостережень, які мені вдалося зробити до цього часу, можу розповісти наступне: У моїй перукарні в Ерфурті, в центрі міста, окрім кави можна отримати хорошу стрижку і новий колір волосся. «Висвітлення» чи «омбре» моя майстриня принципово не робить – «це надто нищить волосся», наголошує перукарка. Зрештою, вона і без цих послуг має достатньо клієнтів, тому зовсім не має підстав порушувати свої професійні принципи.
В Монреалі моя перукарка стриже швидко і добре, хоча з тенденцією до надто коротких стрижок. Там здається, не діє неписане гасло ерфуртської майстрині «не забагато і не за мало». А у Львові? У Львові, якщо ви вже записалися в салон краси, то вам запропонують увесь спектр послуг: стрижка, зачіска, укладка, дизайнерське покриття нігтів, брови, макіяж, вії, манікюр і педикюр само собою і, напевне, ще інші послуги, про які мені поки що невідомо.
Марія вибирає блідо-рожевий лак, а для одного пальця – блиск. «Un petit extra» ось ще одна можлива назва для салону. Я спостерігаю заради моєї любові до соціології, дозволяю і собі намалювати нігті.
***
Ліва ріка, права рука. «Чи чоловіки сюди також приходять?» - цікавлюся я у майстрині манікюру. У салоні голосно сміються і про щось говорять, а я, на жаль, не все розумію. «Ні, я не маю на увазі, чи чоловіки тут працюють, але чи є серед клієнтів чоловіки?» «Ага! Що ж, інколи приходять гарні чоловіки з Туреччини чи Італії, українці – ні», відповідає Наталя, тоді як з обличчя Марії можна прочитати, що ситуація зовсім безнадійна. Від чоловіків жінки, які працюють в салоні, багато не очікують. Їхні mon cheri повинні бути акуратні і доглянуті. Здається, інвестиції чоловічої частини населення в індустрію краси обмежуються короткою стрижкою та чистою сорочкою. Більшість зусиль спрямовується на певну тілобудову, яку я, наразі, ще не можу описати.
Права рука, ліва рука. « Тобі не заважає музика?», - продовжую розпитувати Наталю. «Що? Ні!», - відповідає вона дещо спантеличено. Пісні повторюються, а виконавці не відповідають канонам політкоректності. Томаш – соціолог з Польщі, який тут працює і люб’язно обмінявся зі мною нотатками, до теми краси та моди зауважив, що в місті за останні роки багато змінилося. Спідниці, наприклад, стали довшими. Окрім слідкування за міжнародними тенденціями моди, довжина спідниць, та популярність кросівок чи взуття без підборів, можуть свідчити про соціальні зміни у гендерних відносинах та про прагнення до більшого комфорту руху.
***
Поряд з усіма дотриманими чи недотриманими канонами краси, поряд з амбівалентністю таких закладів, салони краси у Львові – це своєрідна оаза, міні курорт для лікування від буденності. Йдеться не лише про соціальні очікування в індустрії краси та музики, тут щось більше. Сюди йдеш з подругою, присвячуєш собі час і робиш щось для себе самої. Зрештою, не дарма слова манікюр, педикюр та курорт – спільнокореневі. Інколи тут також дають консультації. Колись перукарка порадила мені не стригти того дня волосся надто коротко. Вона помітила, що я була чимось засмучена і відрадила мене від надто різких змін.
***
На виході нас все ще супроводжували невтомні співаки та танцівники. А на касі за нами пильно слідкував образ Діви Марії. Так повернення в реальність вже не було надто складним.
Публікації
